Автор yccadmin
10.10.2011
Прокоментуй!

Діяльність патріотичних військових організацій та гуртків

З кінця 1912 р. у процес організаційного становлення військових товариств включилися старші представники української галицької інтелігенції. 15 грудня на засіданні так званої «Запорізької ради» «Сокола-Батька», яку очолював відомий педагог Іван Боберський, було вирішено зайнятися організацією стрілецьких товариств. У той же день на зборах українських студентів політехніки, які об’єднувалися в товаристві «Основа», прийнято постанову про започаткування військового навчання серед молоді. А вже наступного дня було зібрано Міжпартійний комітет за участю представників старшого покоління (Л. Цегельський, О Томашівський, І. Бобсрський, К. Малицький) та молоді (І. Чмола, Р. Дашкевич, М. Балицький і С. Гайдучок), учасники якого поставили собі за мету скласти статут для «Українського стрілецького товариства». Проте незабаром представники радикалів відійшли від цього проекту, зосередивши свою діяльність на «Українському Січовому союзі», яким керував К. Трильовський. Таким чином, з цього часу творення українських стрілецьких організацій пішло двома шляхами, що їх відповідно репрезентували «Український Січовий союз» та представники студентської молоді, яких підтримував Міжпартійний комітет.

Для планової військово-виховної й організаційної роботи студентство, не чекаючи урядового дозволу, заснувало у Львові Студентську стрілецьку організацію, якою керував окремий комітет на чолі з І. Чмолою. Сюди також входили: В. Геник, О. Кучерішка, О. Навроцький, Б. Гнатевич, В. Дзіковський, Р. Дашкевич, О. Квас, В. Кучабський та інші. Представники цього гуртка, який став центром стрілецького руху у Львові, влаштовували військові навчання, вивчали теорію військової справи, займалися розробкою військової термінології та підручників.

Тим часом «Український Січовий союз», що був центром січових товариств, у січні 1913 р. вніс на затвердження влади розроблений статут стрілецьких гуртків. Однак через перешкоди місцевої адміністрації, що складалася з поляків, статут було двічі відхилено. Тільки за третім разом, коли Кирило Трильовський дослівно переклав українською мовою статут польського «Strzelec» («Стрілець») і подав його на розгляд до галицького намісництва, був даний дозвіл на заснування товариства «Січові стрільці». На основі затвердженого статуту 18 березня 1913 р. відбулися перші загальні збори цієї організації, які ознаменували появу першого легального українського стрілецького товариства.

За таких умов організатори Студентського стрілецького гуртка, після того як Міністерство внутрішніх справ двічі відхилило його статут, у травні 1913 р. об’єднали його із визнаною владою організацією — «Січові стрільці I». Таким чином було остаточно сформовано товариство, яке згодом стало називатися «Січові стрільці I». Його головою став Володимир Старосольський, а заступником – Іван Чмола. Біля витоків «Січових стрільців» стояли такі відомі пізніше старшини, а в той час студенти — Роман Дашкевич, Євген Коновалець, Василь Кучабський, Роман Сушко, Петро Франко та інші.

Проте незабаром у товаристві почала зростати напруга, викликана насамперед небажанням студентів визнавати зверхність «Українського Січового союзу» та діяти за його вказівками. Тоді з ініціативи Кирила Трильовського «Повітова січ» у Львові внесла на розгляд намісництва новий статут, і 25 січня 1914 р. постало ще одне товариство «Січові стрільці», за яким закріпилася назва «Січові стрільці II». Очолив його студент правничого відділу Львівського університету, керівник «Повітової січі» у Львові Роман Дашкевич. Тут на противагу першому товариству, що об’єднувало студентів, були згуртовані в основному робітники та ремісники.

Характерно, що між товариствами були й інші відмінності. Зокрема, керівники організації «Січові стрільці II» ставили перед собою завдання готувати майбутніх під-старшин, тоді як «Січові стрільці І» були зорієнтовані на вишкіл старшин. Іншою особливістю першої організації було те, що її членами могли бути й жінки, чого в інших товариствах не дозволялося. Серед 10 чот, на які були розділені приблизно 300 представників «Січових стрільців II», дві були сформовані з жінок, одну з них очолювала Олена Степанів. Завданням цієї організації була підготовка не тільки доброго військовика, а справжнього громадянина з широким кругозором та високим рівнем національної свідомості. Дая цього тут, крім військового вишколу, вивчали історію України, суспільні науки, історію європейських революцій. Організаційною та просвітньою роботою як усередині товариства, так і в сільських «Січах» займалися студенти, які гуртувалися в І чоті. «Січові стрільці II» відкидали допомогу австрійської влади, яка позичала стрілецьким товариствам зброю та дозволяла користуватися військовими полігонами. Ці кроки аргументувалися переконанням, що справжнього самостійного вояка не можна виховати з допомогою чужої держави. За такої ситуації, щоб забезпечити належні умови для навчання, за фінансової допомоги батька та на власні кошти керівник «Січових стрільців II» Роман Дашкевич придбав 200 гвинтівок (кілька з яких були останньої системи «Манліхер М.95»), крім того було розроблено й виготовлено стрілецьку уніформу.

Що стосується товариства «Січові стрільці І», то його члени користувалися допомогою місцевої влади. Зокрема, вони позичали зброю для навчань, орендували тир тощо. Навчанням керували старшини запасу австрійської армії Михайло Волошин, Степан Рудницький, а також студенти Осип Квас, Василь Кучабський та Богдан Гнатевич. Ці діячі продовжили роботу, яка велася в таємному стрілецькому гуртку. Вони склали термінологічну комісію й займалися підготовкою підручників з військової справи.

Поділ «Січових стрільців», щоправда, не був тривалим. Керівництво першого товариства, яке об’єднувало за різними даними від 60 до 100 осіб та обмежувало свою діяльність територією Львова, невдовзі все ж таки погодилося на об’єднання під егідою «Українського Січового союзу». Обидва товариства сформували так звану «Стрілецьку секцію» при «Союзі», а до її керівництва увійшли по три представники від студентів і від січовиків. Очолив секцію Дмитро Катамай. У результаті їхньої спільної роботи перед Першою світовою війною в Галичині діяло 96 українських стрілецьких товариств, що нараховували 8 200 членів.

 

Прокоментуйте...
Бажаєте аватар? Завантажте на gravatar!

Page 1 of 11