Архів категорії: НАПЕРЕДОДНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

автор yccadmin
10.10.2011
Прокоментуй!

Мазепинський курс мілітарний

Ще однією таємною військовою організацією став «Мазепинський курс мілітарний».

Заснований студентом правничого відділу Василем Кучабським та слухачем політехніки О. Квасом восени 1913 р., цей гурток об’єднував приблизно 80 (за іншими даними — 40) молодих людей. Осип Думін згадував, що учасники «Курсу» слухали лекції з військової дисципліни, з ними проводилися практичні польові навчання у Стрийському парку, на стрільбищах у Замарстинові й Брюховичах. Завдяки старанням організаторів «Курсу» до Першої світової війни з’явилася низка підручників, зокрема, про гвинтівку системи Манліхера, теорію стрільби, військову картографію. Особливих успіхів у цій роботі досягнув Василь Кучабський, який написав праці: «Кріс піхотного війська», «Сигналізація», «Теорія стріляння», «Зберігання зброї», «Розвідча служба» та «Шифри» (автор книг приховувався за псевдонімом «Вука»).

Читати далі »

автор yccadmin
10.10.2011
Прокоментуй!

Діяльність патріотичних військових організацій та гуртків

З кінця 1912 р. у процес організаційного становлення військових товариств включилися старші представники української галицької інтелігенції. 15 грудня на засіданні так званої «Запорізької ради» «Сокола-Батька», яку очолював відомий педагог Іван Боберський, було вирішено зайнятися організацією стрілецьких товариств. У той же день на зборах українських студентів політехніки, які об’єднувалися в товаристві «Основа», прийнято постанову про започаткування військового навчання серед молоді. А вже наступного дня було зібрано Міжпартійний комітет за участю представників старшого покоління (Л. Цегельський, О Томашівський, І. Бобсрський, К. Малицький) та молоді (І. Чмола, Р. Дашкевич, М. Балицький і С. Гайдучок), учасники якого поставили собі за мету скласти статут для «Українського стрілецького товариства». Проте незабаром представники радикалів відійшли від цього проекту, зосередивши свою діяльність на «Українському Січовому союзі», яким керував К. Трильовський. Таким чином, з цього часу творення українських стрілецьких організацій пішло двома шляхами, що їх відповідно репрезентували «Український Січовий союз» та представники студентської молоді, яких підтримував Міжпартійний комітет.

Читати далі »

автор yccadmin
10.10.2011
Прокоментуй!

Пласт

Володимир Темницький у праці «Українські Січові Стрільці», написаній у 1915 р., аналізуючи ситуацію, зауважував, що вона є закономірною. Порівнюючи український та польський визвольні рухи, вказував, зокрема, таке: «Майже немає польських родин, в яких би не було борців від 31-го і до 63-х років1. Боротьба за самостійність Польщі — це не спомин, не традиції, записані на пожовклих від старості документах, але щось близьке. Скільки з нинішніх польських Легіонерів бавилося в дитинстві зброєю, вищербленою на кістках російських жовнірів, скільки разом з молоком матері ссало її гіркі сльози, якими оплакувала втрату мужа, батька чи брата… А українська кров за волю України проливалися так давно, що нинішнє покоління знає про це лише з книжок… Сама ідея державної самостійності України — це у нас українців плід політично-економічних роздумів».

Однак попри всі протиріччя та протистояння поступова агітація, а також складна міжнародна ситуація підштовхнули студентів активізувати свою діяльність, орієнтовану на військове виховання.

Читати далі »

автор yccadmin
10.10.2011
Прокоментуй!

Український Січовий союз та Крайовий здвиг

І коли чаша терпіння переповнилася, у квітні 1908 р. студент Львівського університету Мирослав Січинський вчинив замах на А. Потоцького. Новий галицький намісник Міхал Бобжинський, відомий польський історик, правник і політик, спробував припинити антиукраїнську політику і попри опір польських реакціонерів намагався досягти українсько-польського порозуміння. Однак розпоряджень свого попередника щодо січового руху М. Бобжинський не відкликав.

У ці часи політичних переслідувань головним проявом громадсько-політичної та культурно-освітньої діяльності «Січей» були січові свята. Упродовж 1900—1914 рр. відбулося шість загальнокрайових січових свят у Галичині та два на Буковині, що залишили помітний слід у громадському житті галицьких та буковинських українців.

Читати далі »

автор yccadmin
08.10.2011
Прокоментуй!

Товариство Січ

Щоправда, назва «Січ» не була новою для галичан, адже кількадесят літ уже існувало товариство молоді з такою назвою, започатковане 1868 року українськими студентами у Відні. У віденській «Січі» сформувалися видатні в майбутньому особистості, котрі стали її почесними членами: Н. Вахнянин, Ю. Целевич,  Пулюй, М. Зарицький, І. Горбачевський, Я. Окуневський, Є. Озаркевич, Є. Петрущевич, Б. Лепкий. Почесними членами віденської організації були М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський, В. Винниченко.

Пригадаймо, що саме віденська «Січ» дала поштовх до проведення першого З’їзду галицької та буковинської молоді, що відбувся 17 вересня 1880 року в Коломиї за участю всіх тогочасних студентських організацій («Академічний кружок», «Дружній лихвар» у Львові, «Союз» у Чернівцях і «Січ» у Відні). Керував зібранням тодішній голова віденської «Січі» Я. Окуневський. Другий з’їзд відбувся також у Коломиї в 1884 році.

Читати далі »

автор yccadmin
08.10.2011
Прокоментуй!

Спроби створення української армії. Товариство Сокіл

Одна з найтяжчих і водночас славних сторінок історії нашої Батьківщини — доба визвольних змагань українського народу за свою державність у 1917— 1921 рр. — нерозривно пов’язана в нашій свідомості з Українськими Січовими Стрільцями, часто званими усусами.

Чому ж саме галицьке Січове Стрілецтво стало символом початку збройної боротьби України за незалежність у XX столітті?

Напередодні Першої світової війни українські землі вже більше ста років були поділені між двома імперіями — Габсбургів та Романових. Український національний рух у кожній з цих держав, формуючи свої політичні гасла та завдання на майбутнє, намагався одночасно перерости свої внутрішні протиріччя та подолати зовнішні несприятливі обставини.

Найскладнішим же було домогтися створення національних військових формувань — запоруки майбутньої незалежності. Галичанам це вдалося раніше, й тому попри те, що усуси спочатку воювали в австрійських одностроях, для українства вони стали виплеканим зародком національного війська. Тому до 1917—1918 рр., коли й на Наддніпрянщині почала створюватись українська армія, «січовики» пройшли вже тривалий і кривавий бойовий шлях. Коли в 1918 р. після Берестейського миру підрозділи УСС прийдуть на Східну Україну, вони вже являтимуть собою певний взірець не лише військової організації (не надто вони були численні та їхня суто воєнна потуга тоді не була вирішальним важелем), але й озброєного, мобільного національного осередку, члени якого були не лише солдатами, але й носіями патріотичної свідомості, котру вони поширювали серед українського населення, куди б їх не заносила мінлива доля.

Читати далі »

Page 1 of 11